22 вересня 2026 року в будівлі ООН у Нью-Йорку президент США Дональд Трамп, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і голова уряду Гренландії Єнс-Фредеріксен Нільсен підписали угоду щодо безпеки арктичного острова. Церемонія відбулася під час візиту Трампа на Генеральну Асамблею ООН; пряму трансляцію вів ютуб-канал Білого дому.
Контекст підписання на тлі попередніх домовленостей
Документ з’явився після кількох місяців суперечок довкола майбутнього Гренландії та опору її керівництва проти повного переходу території під контроль Штатів. 18 вересня 2026 року сторони оголосили про прорив у переговорах, а 19 вересня — про розширення військової присутності. За словами Нільсена, нова угода продовжує дію домовленості 1951 року та 85 років співпраці у сфері безпеки між Гренландією та США. Як зазначено, документ залишатиметься чинним і в разі набуття Гренландією незалежності.
Зміст документа та інфраструктурні плани
Угода передбачає розвиток значної військової присутності США в Гренландії та забороняє противникам Вашингтона будувати власні бази на острові, але не передбачає передачі Гренландії США як території. Серед оборонних об’єктів — нова база поблизу Нарсарсуака в Південній Гренландії та база в Местерсвігу на сході острова; остаточне рішення щодо їх розміщення ухвалюватиме уряд Данії за погодженням зі США, а конкретні умови визначать під час подальших переговорів. На північному заході острова вже працює американська база з радаром раннього попередження, космічного спостереження та супутникового зв’язку.
Заяви сторін
Фредеріксен назвала угоду такою, що зміцнює спільну безпеку й стримування, поважає суверенітет Данії та право Гренландії на самовизначення, і охарактеризувала її як таку, що «може тривати вічно» (цитата за одним джерелом). Трамп заявив, що документ дає США «постійний контроль над безпекою та всіма іншими потребами на цій території», і назвав його «грандіозним» для Європи та США.
